стих мени 13 минало украинском языке
Тарас Шевченко Менi тринадцятий минало
«Бридня. А й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому Господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим.
Людей і [Бога] не прокляв!» (Тарас Шевченко)
Хоч там живе … ху… (вибачаюсь)… слуга народу!
Він, так би мовити… наш хє… наш раб.
Але узяв той … під… (вибачаюсь)… клоун моду,
Та потихеньку хап, тай … хап!
Він … спиз… (вибачаюсь)… «зекономить» копійчину…
І … піда… (вибачаюсь)… мільонером вже стає!
І ота … (вибачаюсь за майбутнє)… жирная скотина
Життя в селі нам не дає!
То дитсадки … почав він пиз… (вибачаюсь)…приватизує,
Недавно … він бля… (вибачаюсь)… озеро купив!
Народ в країні ж, як працює!
… А він … напи… (вибачаюсь)… один те … заробив!
Солодощі він полюбляє…
Не курить … падл… (вибачаюсь)… молодЕць. й не п’є…
Все… об’єб… (вибачаюсь)… кров’ю бідний заробляє,
… А як же любить він … бля… (вибачаюсь)… УЄ.
Вірш Кобзаря знов став в пригоді…
… Але вже на сьогодні … годі!
Спитаєте мене: «Навіщо?
… Шо то за … під… (вибачаюсь)… видатне … ху… (виачаюсь двічі)… мурло.
«… Мені тринадцятий минало,
Я пас ягнята за селом…»
ТА ЯК ЖЕ Ж ГАРНО ТЕ БУЛО!
Тарас Шевченко «Мені тринадцятий минало…»
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога.
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу. І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось.
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого.
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала.
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє. лани, гаї, сади.
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
Бридня. А й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому Господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим.
Людей і [Бога] не прокляв!
Стих мени 13 минало украинском языке
[Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 36-37; 574.]
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Уже прокликали до паю,
Молюся Богу. І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Мов прокинувся, дивлюся:
Поглянув я на ягнята —
Обернувся я на хати —
Не дав мені Бог нічого.
Тяжкі сльози. А дівчина
Недалеко коло мене
Та й почула, що я плачу. /37/
Утирала мої сльози
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
Бридня. А й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому Господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим.
Людей і [Бога] не прокляв!
N. N. («Мені тринадцятий минало. »)
чистовий автограф у «Малій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 71, с. 91 — 93).
Подається за «Малою книжкою». У рядку 50 на місці пропущеного слова, позначеного крапками, вводиться кон’єктура: [Бога].
Автограф не датовано.
Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1847 р. та часом перебування Шевченка з 22 червня 1847 р. по 11 травня 1848 р. в Орській фортеці, орієнтовно: кінець червня — грудень 1847 р., Орська фортеця.
Первісний автограф не відомий. Наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, Шевченко переписав вірш з невідомого ранішого автографа до «Малої книжки» (під № 7 до шостого зшитка за 1846 — 1847 рр.). Згодом, найімовірніше 1857 р., наприкінці перебування на засланні в Новопетровському укріпленні, Шевченко дописав криптонім «N. N.», можливо, маючи на увазі подругу дитинства Оксану Коваленко, образ якої змальовано в цьому творі. Про Оксану Коваленко йдеться також у поезії «Ми вкупочці колись росли».
До «Більшої книжки» не переписано.
Вперше надруковано з довільним виправленням першого рядка («Мені тринадцятий минало» на «Мені тринадцятий минав») у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 404-405 і того ж року у виданні: Поезії Тараса Шевченка. — Львів. — 1867. — Т. 2. — С. 223-224 (в обох виданнях подано за «Малою книжкою» з пропуском адресата «N. N.»; у львівському виданні останній рядок 50 подано: «Людей би не прокляв»).
Уже прокликали до паю — Пай — частка заробленого чи трапеза, за якою їжу ділять на частини.
Плоскінь — волокно, призначене для прядіння, яке отримують способом вимочування у воді (річка, ставок) чоловічих рослин конопель.
N. N. («Мені тринадцятий минало…»)
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Уже прокликали до паю,
Молюся Богу… І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Мов прокинувся, дивлюся:
Поглянув я на ягнята –
Обернувся я на хати –
Не дав мені Бог нічого.
Тяжкі сльози. А дівчина
Недалеко коло мене
Та й почула, що я плачу.
Утирала мої сльози
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
Бридня. А й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому Господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим.
Людей і [Бога] не прокляв!
Примітки
– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 91 – 93).
Подається за «Малою книжкою». У рядку 50 на місці пропущеного слова, позначеного крапками, вводиться кон’єктура: [Бога].
Автограф не датовано. Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1847 р. та часом перебування Шевченка з 22 червня 1847 р. по 11 травня 1848 р. в Орській фортеці, орієнтовно: кінець червня – грудень 1847 р., Орська фортеця.
Первісний автограф не відомий. Наприкінці 1849 (не раніше 1 листопада) або на початку 1850 року (не пізніше дня арешту поета 23 квітня), після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, Шевченко переписав вірш з невідомого ранішого автографа до «Малої книжки» (під № 7 до шостого зшитка за 1846–1847 рр.). Згодом, найімовірніше 1857 р., наприкінці перебування на засланні в Новопетровському укріпленні, Шевченко дописав криптонім «N. N.», можливо, маючи на увазі подругу дитинства Оксану Коваленко, образ якої змальовано в цьому творі. Про Оксану Коваленко йдеться також у поезії «Ми вкупочці колись росли».
До «Більшої книжки» не переписано.
Вперше надруковано з довільним виправленням першого рядка («Мені тринадцятий минало» на «Мені тринадцятий минав») у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 404–405 і того ж року у виданні: Поезії Тараса Шевченка. – Львів. – 1867. – Т. 2. – С. 223–224 (в обох виданнях подано за «Малою книжкою» з пропуском адресата «N. N.»; у львівському виданні останній рядок 50 подано: «Людей би не прокляв»).
Уже прокликали до паю – Пай – частка заробленого чи трапеза, за якою їжу ділять на частини.
Плоскінь – волокно, призначене для прядіння, яке отримують способом вимочування у воді (річка, ставок) чоловічих рослин конопель.
В. Є. Шубравський та Л. С. Генералюк
Подається за виданням : Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 36 – 37 (канонічний текст), с. 574 (примітки).
Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!
Розмістіть посилання на цю сторінку
у своєму сайті / блозі / etc.
Скопіюйте код з поля «Код для вставки» і вставте його на своїй сторінці. Змініть його відповідно до ваших потреб.
Рекомендуйте цю сторінку своїм друзям
через соціальні мережі
© 2011 – 2021 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі), автори статей
Передрук статей із сайту заохочується за умови посилання (гіперпосилання) на наш сайт
Число завантажень : 6 493