ой не бейте меня хлопцы в губы
Ой кто там едет кто там едет кто там едет посмотри
а на хромой то на кобыле это наши скобари
Скобари народ потешный
Едут с ярмарки домой.
Кто раздетый, кто разутый,
Кто с разбитой головой
Вы сыграйте мне такого
Скобаря потешного,
Чтобы брюхо не болело
У меня, у грешного.
Вы сыграйте мне такого,
Чтобы ноги дрыгали,_
Чтобы всяки сопленосы
Перед нам не прыгали.
Поломаться, поломаться
Поломаться хочется.
А сказать-то и по правде
И подраться хочется.
Это чей там паренёк
Выдаёт коленца
Не досталось бы ему
Осинова поленца.
На гулянку собирался,
Батька сунул пятачок.
Мамка на ухо шепнула:
«Не напейся, дурачок!»
Я отчаянным родился
И ничем не дорожу.
Если голову отрубят –
Я полено привяжу.
Ломаюся, сгибаюся
Скажу, что не здоров.
Принесите мне пол-литру
И не надо дохторов.
Мы в гробу того видали,
Кто нас пьяницей назвал.
На свои мы деньги пили,
Нам никто не подавал.
Ой не всё же с горя плакать ой не всё же мне тужить
Дайте маленькое времечко весёлому побыть
У подружки русы косы ниже пояса вились
Ох за эти русы косы мы с товарищем дрались
Ой товарищ мой орёл,
Ты до чего же меня довёл
Довёл до леса тёмного,
До домику казённого
Поигралися, подралися –
Придётся посидеть.
За железной, за решеточкой
На волю поглядеть.
Петроградская тюрьма
С поворотом лесенки.
Мы с товарищем сидели –
Распевали песенки
Ты играй, я буду петь –
— Не так живот будет болеть.
Пускай люди про нас судят –
Веселей будет сидеть.
Вже сідало сонце понад гаєм, ми весілля грали
Танцювали дружба з караваєм, і дружки скакали
Але тут найшлися два катюги, стали наїзжати
Загинати руки ноги в дуги, в кісточках ламати
Ой не бийте хлопці мене в губи
Я ж на барабані граю
Краще бийте тих що дують в труби
Хай вони для вас зіграють
Кажуть ніби кози не худоба, і що ми не люди
Краще б я сидів в неділю вдома, чи шофером був би
То не били б як старе відерце, мене на весіллі
Може в мене не надьожне серце,
Ми ж в Вапнянці а не в Чіллі
Щоб тим хлопцям ручки повсихали
Як в жнива пшеничка
Щоб вони вже їх не простягали більше до музички
Вже сідало сонце понад гаєм, ми весілля грали
Танцювали дружба з караваєм, і дружки скакали Vzhe sіdalo sontse Hope gaєm, Wedding Music of the Grail
Tantsyuvali friendship karavaєm h, i rode pals
Ale here nayshlisya two katyugi became naїzzhati
Zaginati arms legs in an arc in kіstochkah Lamat
Oh no biyte hloptsі mene in ruin
Well I for barabanі grayu
The Best biyte quiet scho blow into the pipe
High stink for you zіgrayut
Causey did not seem nіbi leanness, i scho of people not
The Best I had in sidіv nedіlyu in the home, chi driver LUVs bi
That did not beat b yak older vіdertse, mene on vesіllі
Mauger in mene not nadozhne sertse,
Mi Well in Vapnyantsі and not Chіllі
Tim dwellers lads handle povsihali
Yak in Harvest little wheat
Dwellers stink vzhe їh not prostyagali bіlshe to muzichki
Vzhe sіdalo sontse Hope gaєm, Wedding Music of the Grail
Tantsyuvali friendship karavaєm h, i rode pals
Ой кто там едет кто там едет кто там едет посмотри
а на хромой то на кобыле это наши скобари
Скобари народ потешный
Едут с ярмарки домой.
Кто раздетый, кто разутый,
Кто с разбитой головой
Вы сыграйте мне такого
Скобаря потешного,
Чтобы брюхо не болело
У меня, у грешного.
Вы сыграйте мне такого,
Чтобы ноги дрыгали,_
Чтобы всяки сопленосы
Перед нам не прыгали.
Поломаться, поломаться
Поломаться хочется.
А сказать-то и по правде
И подраться хочется.
Это чей там паренёк
Выдаёт коленца
Не досталось бы ему
Осинова поленца.
На гулянку собирался,
Батька сунул пятачок.
Мамка на ухо шепнула:
«Не напейся, дурачок!»
Я отчаянным родился
И ничем не дорожу.
Если голову отрубят –
Я полено привяжу.
Ломаюся, сгибаюся
Скажу, что не здоров.
Принесите мне пол-литру
И не надо дохторов.
ой не всё же с горя плакать ой не всё же мне тужить
дайте маленькое времечко весёлому побыть
У подружки русы косы ниже пояса вились
ох за эти русы косы мы с товарищем дрались
Ой товарищ мой орёл,
ты до чего же меня довёл
Довёл до леса тёмного,
до домику казённого
Поигралися, подралися –
Придётся посидеть.
За железной, за решеточкой
На волю поглядеть.
Петроградская тюрьма
С поворотом лесенки.
Мы с товарищем сидели –
Распевали песенки
Ты играй, я буду петь –
— Не так живот будет болеть.
Пускай люди про нас судят –
Веселей будет сидеть.
(это наш вариант, в том смысле, что мы его собрали из очень большого количества традиционных частушек под драку)./Отава Ё/
Что за песни, что за песни распевает наша Русь,
Уж как хочешь, брат, хоть тресни, так не спеть, тебе, француз!
припев:
Золотые, удалые, не немецкие, песни – русские, живые, молодецкие!
Как затянет, как зальётся, песней русскою народ,
Ведь откуда что берётся – прямо к сердцу так и льнёт.
Запоёт про тёмну ночку, иль про белые снега,
Про купеческую дочку, про шелковые луга,
Запоёт про синее море, иль про матушку реку,
Про кручинушку и горе, про сердечную тоску.
Русь, и в песне ты могуча, широка и глубока,
и свободна, и гремуча, и привольна, и звонка!
Не буду пудриться, белиться,
Не буду кудри завивать
Ой, Дуся, ой, Маруся
Не буду кудри завивать
Ой, Дуся, ой, Маруся
Не буду кудри завивать
Не буду с милым я знакомы
Не буду милым называть
Ой, Дуся, ой, Маруся
Не буду милым называть
Ой, Дуся, ой, Маруся
Не буду милым называть
Девяносто песен знаю,
в один вечер все спою.
Ой, Дуся, ой, Маруся
Ой в один вечер все спою.
Ой, Дуся, ой, Маруся
Ой в один вечер все спою.
В каждой песне по три слова
Дорогой тебя люблю!
Ой, Дуся, ой, Маруся
Ой дорогой тебя люблю!
Ой, Дуся, ой, Маруся
Ой дорогой тебя люблю!
Голосочек хриповат
А кто ж в этом виноват
Ой, Дуся, ой, Маруся
А кто ж в этом виноват
Ой, Дуся, ой, Маруся
А кто ж в этом виноват
Виноватый милый мой
Гулял по холоду со мной.
Ой, Дуся, ой, Маруся
Гулял по холоду со мной.
Ой, Дуся, ой, Маруся
Гулял по холоду со мной.
Дорогой мне изменил.
А я подрумянилась.
Ой, Дуся, ой, Маруся
А я подрумянилась.
Ой, Дуся, ой, Маруся
А я подрумянилась.
Мимо окон прошла боком.
И опять понравилась.
Ой, Дуся, ой, Маруся
И опять понравилась.
Ой, Дуся, ой, Маруся
И опять понравилась.
Про Диму и Петю
Отава Ё
Ой не бейте меня хлопцы в губы
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ПІСНІ
Ще не вмерла Україна 1
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Ще не вмерла Україна 2
Ще не вмерла України ні слава, ні воля,
Ще нам, браття-українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануємо ми, браття, у своїй сторонці.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краї панувати не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє.
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
А завзяття, праця щира ще свого докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відіб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
А Бог Адама створив рукама 3
А Бог Адама створив рукама
Дав йому жону на ім’я Єва
З-під бока ребра його.
Дав йому жону на ім’я Єва
З-під бока ребра його.
Обіцяв йому в розкошах в раю
Там з Євой проживати.
Тільки одного древа райського
Тільки одного древа райського
А Змій злостивий, злий, нежасливий
«Возьми ти, Єво, райськоє древо
«Возьми ти, Єво, райськоє древо
А взяла Єва райського древа,
Простягла руку, вкусила штуку,
Простягла руку, вкусила штуку,
Адам приймає, овоч кусає,
Єва дознала, нагая стала,
Єва дознала, нагая стала,
А вже весна, а вже красна,
Із стріх вода капле.
Із стріх вода капле.
Із стріх вода капле.
За ним іде дівчинонька:
Буде ж твоє гордування
З Лубен до Прилуки.
З Лубен до Прилуки.
З Лубен до Прилуки.
Ой плакала дівчинонька,
А вже третій вечір
А вже третій вечір, як дівчину бачив,
— Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Вийди, серденя, утіхо моя!
— Не вийду, козаче, не вийду, соколе,
Мене мати лає, гулять не пускає.
— Брешеш, дівчино, брешеш, рибчино,
Брешеш, серденя, утіхо моя!
— Та було б не рубати зеленого дуба,
Та було б не сватати, коли я не люба.
— Правда, дівчино, правда, рибчино,
Правда, серденя, утіхо моя!
А до мене Яків приходив
А до мене Яків приходив,
Коробочку раків приносив!
А я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала.
А я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала.
«Іди, іди, Якове, з хати,
Бо на печі батько та мати,
А в запічку батькові діти,
Ніде тебе, Якове, діти».
А в запічку батькові діти,
Ніде тебе, Якове, діти».
Не пішов же Яків додому,
Та заліз у хижку в солому,
А собаки гавкати стали,
Поки батько й мати не встали.
А собаки гавкати стали,
Поки батько й мати не встали.
Наробили галасу діти
Так, що нудно в хаті сидіти.
Я забрала раки у миску,
Сама пішла спати у хижку.
Я забрала раки у миску,
Сама пішла спати у хижку.
Коли туди й батько приходять
І у мисці раки знаходять:
«Хто з тобою тут женихався,
І хто приніс раки? Признайся!»
«Хто з тобою тут женихався,
І хто приніс раки? Признайся!»
Поки мене батько питався,
А мій Яків з хижки убрався,-
Через тин та через городи,
Наробивши батькові шкоди.
Через тин та через городи,
Наробивши батькові шкоди.
«Не приходь же, Якове, ніччю,
Бо буде сторожа під піччю.
Мене батько й мати все лають,
А що тебе ніяк не піймають!»
Мене батько й мати все лають,
А що тебе ніяк не піймають!»
В червоних чоботях.
— Ти, Петрику, не гуляй,
Піди гулі позганяй,
А щоб гулі не гули,
І Катрусі спать дали.
Де візьметься зразу
Де візьметься зразу
Він голову схилить,
Він голову схилить,
Била жінка мужика, за чуприну взявши
Била жінка мужика, за чуприну взявши,
Що він їй не поклонився, ще й шапочку знявши,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
Била жінка мужика, пішла позивати,
Присудили мужику ще й жінку прохати,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й жінку прохати.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й жінку прохати.
Сидить жінка на припічку, ноги підібгавши,
Стоїть мужик у порога, ще й шапочку знявши,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
— Прости ж мене, моя мила, що ти мене била,
Куплю тобі корець меду, коновочку пива,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й коновочку пива.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й коновочку пива.
— Ой від пива болить спина, а від меду голова;
Ой не бейте меня хлопцы в губы
УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ПІСНІ
Ще не вмерла Україна 1
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Ще не вмерла Україна 2
Ще не вмерла України ні слава, ні воля,
Ще нам, браття-українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануємо ми, браття, у своїй сторонці.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краї панувати не дамо нікому.
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє.
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
А завзяття, праця щира ще свого докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відіб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
А Бог Адама створив рукама 3
А Бог Адама створив рукама
Дав йому жону на ім’я Єва
З-під бока ребра його.
Дав йому жону на ім’я Єва
З-під бока ребра його.
Обіцяв йому в розкошах в раю
Там з Євой проживати.
Тільки одного древа райського
Тільки одного древа райського
А Змій злостивий, злий, нежасливий
«Возьми ти, Єво, райськоє древо
«Возьми ти, Єво, райськоє древо
А взяла Єва райського древа,
Простягла руку, вкусила штуку,
Простягла руку, вкусила штуку,
Адам приймає, овоч кусає,
Єва дознала, нагая стала,
Єва дознала, нагая стала,
А вже весна, а вже красна,
Із стріх вода капле.
Із стріх вода капле.
Із стріх вода капле.
За ним іде дівчинонька:
Буде ж твоє гордування
З Лубен до Прилуки.
З Лубен до Прилуки.
З Лубен до Прилуки.
Ой плакала дівчинонька,
А вже третій вечір
А вже третій вечір, як дівчину бачив,
— Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Вийди, серденя, утіхо моя!
— Не вийду, козаче, не вийду, соколе,
Мене мати лає, гулять не пускає.
— Брешеш, дівчино, брешеш, рибчино,
Брешеш, серденя, утіхо моя!
— Та було б не рубати зеленого дуба,
Та було б не сватати, коли я не люба.
— Правда, дівчино, правда, рибчино,
Правда, серденя, утіхо моя!
А до мене Яків приходив
А до мене Яків приходив,
Коробочку раків приносив!
А я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала.
А я тії раки забрала,
А Якова з хати прогнала.
«Іди, іди, Якове, з хати,
Бо на печі батько та мати,
А в запічку батькові діти,
Ніде тебе, Якове, діти».
А в запічку батькові діти,
Ніде тебе, Якове, діти».
Не пішов же Яків додому,
Та заліз у хижку в солому,
А собаки гавкати стали,
Поки батько й мати не встали.
А собаки гавкати стали,
Поки батько й мати не встали.
Наробили галасу діти
Так, що нудно в хаті сидіти.
Я забрала раки у миску,
Сама пішла спати у хижку.
Я забрала раки у миску,
Сама пішла спати у хижку.
Коли туди й батько приходять
І у мисці раки знаходять:
«Хто з тобою тут женихався,
І хто приніс раки? Признайся!»
«Хто з тобою тут женихався,
І хто приніс раки? Признайся!»
Поки мене батько питався,
А мій Яків з хижки убрався,-
Через тин та через городи,
Наробивши батькові шкоди.
Через тин та через городи,
Наробивши батькові шкоди.
«Не приходь же, Якове, ніччю,
Бо буде сторожа під піччю.
Мене батько й мати все лають,
А що тебе ніяк не піймають!»
Мене батько й мати все лають,
А що тебе ніяк не піймають!»
В червоних чоботях.
— Ти, Петрику, не гуляй,
Піди гулі позганяй,
А щоб гулі не гули,
І Катрусі спать дали.
Де візьметься зразу
Де візьметься зразу
Він голову схилить,
Він голову схилить,
Била жінка мужика, за чуприну взявши
Била жінка мужика, за чуприну взявши,
Що він їй не поклонився, ще й шапочку знявши,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
Била жінка мужика, пішла позивати,
Присудили мужику ще й жінку прохати,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й жінку прохати.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й жінку прохати.
Сидить жінка на припічку, ноги підібгавши,
Стоїть мужик у порога, ще й шапочку знявши,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й шапочку знявши.
— Прости ж мене, моя мила, що ти мене била,
Куплю тобі корець меду, коновочку пива,
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й коновочку пива.
Ще й, ще й, ще й, ще й, ще й коновочку пива.
— Ой від пива болить спина, а від меду голова;